Category Archives: Чи є в України майбутнє

Київ повторює шлях революційного Петрограду

.

Нова влада України опинилася в такому ж положенні, як і Тимчасовий уряд Россииской після революції 1917 року, пише оглядач The Washington Post Уилл Енглунд. І те, що російській владі так і не вдалося століття тому впоратися зі своїми завданнями, повинен послужити «застереженням» для сьогоднішнього Києва, переконаний журналіст.

Нинішнє положення нової української влади багато в чому схоже на ту ситуацію, в якій трохи менш півстоліття назад, після Лютневої революції 1917 року, виявився Тимчасовий уряд Росії, пише оглядач The Washington Post Уилл Енглунд.

«Як і Україна в 2014 році, Росія 97 років тому повалила авторитарного правителя, що зневажався більшістю, проводив настільки нікчемну політику, що протест, який можна було б втихомирити, розрісся до масштабів революції. Крім того, як і нинішня київська адміністрація, нова влада в Петрограді, який був тоді російською столицею, гарячково намагалася зрозуміти, яким курсом вести країну, в той час, як на них все посилювалося тиск«, відмічає американський журналіст.

І у 1917, і в 2014 році протести, що виникли по чітких приводах(на Україні – із-за відмови уряду підписувати угоду про асоціацію з ЄС, а в Росії – із-за нестачі хліба) швидко розрослися до революційних масштабів через дії влади, яка вирішила подавити виступи жорсткими заходами. «У 1917 році поліцейські снайпери нишпорили по петроградських дахах, вбиваючи людей, що зібралися на вулицях. У 2014 році це сталося в Києві. Але ні в тому, ні в іншому місті залякати демонстрантів не вдалося», пише журналіст.

Як в Росії 1917 року, в сьогоднішній Україні є радикали, продовжує Енглунд. Тоді ними були більшовики; зараз це – члени Правого сектора. В той же час, «на відміну від більшовиків, бійці Правого сектора реально брали участь в скиданні старого уряду. Але київська влада все одно виступає проти них», відмічає оглядач The Washington Post.

Попри те, що члени Тимчасового уряду Росії були в опозиції до влади і до революції, у них так і не вийшло завоювати довіру народу«, що »радикалізувався, відмічає Енглунд. Крім того, їх влада оспорювалася Петроградською Радою, депутати якої вважали, що революції добилися саме вони, а значить їм і належала влада. «Така ситуація має вражаючу подібність з нинішнього положення Києва, де досі існує табір демонстрантів на площі Незалежності, або »Майдані«, лідери якого уважно спостерігають за парламентом, відносяться до нього критично, і наполягають на тому, що мають право брати участь у визначенні складу уряду і в його рішеннях», – підкреслює автор.

Крім того, і Петрограду 1917 року і Києву року 2014 довелося зіткнутися з ворожими діями іншої держави, яка вирішила «відітнути» земель у ослабленого сусіда. І якщо зараз такою державою стала Росія, що «увірвала цього місяця Крим», то століття тому ним була Німеччина, яка, за іронією долі, окуповувала тоді велику частину сучасної України.

І тоді, і зараз США гаряче підтримали нові уряди і запропонували їм свою допомогу, нагадує Енглунд. Але 97 років тому Вашингтон кінець кінцем зрозумів, що вплинути на розвиток подій неможливо. Російський Тимчасовий уряд у результаті так і не зміг впоратися з охопленою протестами країною і поступилося більшовикам, що повинно, як вважає автор, послужити нинішній владі України «застереженням». Доля київської влади і країни залежить лише від них самих – і якщо «як і росіяни століття тому, вони не впораються зі своїм завданням, ніяка підтримка з боку Америки їм не допоможе», підсумовує журналіст.