У травні 2014 року в Іспанії пройдуть вибори в Європарламент, результати яких важливі для військово-політичного керівництва країни, оскільки вони покажуть наскільки сьогодні іспанці підтримують політичний курс правлячої Народної партії і її лідера прем’єр-міністра країни М. Рахоя. Крім того, іспанські політологи відмічають, що дані травневих виборів можуть зробити істотний вплив на розстановку політичних сил перед виборами до національного парламенту в 2015 році. У травні 2014 року в Іспанії пройдуть вибори в Європарламент, результати яких важливі для військово-політичного керівництва країни, оскільки вони покажуть наскільки сьогодні іспанці підтримують політичний курс правлячої Народної партії і її лідера прем’єр-міністра країни М. Рахоя. Крім того, іспанські політологи відмічають, що дані травневих виборів можуть зробити істотний вплив на розстановку політичних сил перед виборами до національного парламенту в 2015 році.
Проте вже зараз західні експерти уверенни, що Народній партії не легко боротиметься з тими, що набирають вплив ультраправими політичними організаціями. Хоча вони і відмічають, що можливо партії правого толку і є популістськими, проте займана ними жорстка позиція по відношенню до діючої влади швидко набирає популярність серед іспанського населення. Так, за даними опитування проведеного компанією Pew Research Center, якщо в 2012 році політичний курс правлячої Народної партії позитивно оцінювали 45 відс. іспанців, то в 2013 році ця цифра знизилася до 27 відс.
Нині політологи стверджують, що зростання популярності ультраправих партій в Іспанії, в першу чергу, викликане що вибухнув в 2008 році світовою фінансовою кризою, яка показала наскільки іспанська економіка виявилася не захищеною перед глобальними економічними потрясіннями, а що проводиться раніше фінансова політика уряду не спроможна.
Економісти уверенни, що попри те, що Іспанія вже шостий рік бореться з економічною рецесією, їй навряд чи слід чекати швидкого виходу з неї на тлі програм жорсткої економії і важкої обстановки, що проводяться, на ринку праці, де безробіття залишається найвищим в Європі і досягла рівня в 26,03 відс. Окрім цього, фінансові аналітики сумніваються в здатності Іспанії розплатитися по боргах, що досягли 94 відс. від ВВП, або 961,555 млрд євро.
Ситуацію загострює і сам Євросоюз, який тримає Мадрид під постійним тиском, закликаючи уряд М. Рахоя до активніших дій відносно скорочення дефіциту бюджету. Заходи жорсткої економії, що проводяться Народною партією, вже і так відбилися на морально-психологічному стані населення Іспанії, що постійно проявляється в численних акціях протесту по всій країні.
Ще одним з основних джерел зростання ультраправих настроїв серед жителів Іспанії експерти виділяють проблему міграції. Об’єднана Європа принесла з собою не лише тимчасові блага, але ще і численних трудових мігрантів. Саме з цього питання уряд М. Рахоя піддається постійній критиці з боку опозиційних партій, які вважають, що політика мультикультурализма провалилася. Глава МВС Іспанії Х. Ф. Диас заявив, що нині близько 70 відс. іспанців виступають за посилення імміграційного законодавства. Він також підкреслив, що найближчим часом Іспанії знадобиться фінансова допомога ЄС у розмірі 45 млн євро для удосконалення охоронних систем своїх меж, оскільки погранична служба в сьогоднішньому її стані не може справлятися зі збільшеним потоком незаконних біженців, які намагаються потрапити в Європу через Іспанію.
Варто відмітити, що великі іспанські корпорації, особливо в період кризи, виступають за активніше використання праці мігрантів, тим самим підвищуючи маржу свого прибутку. Проте мігранти займають робочі місця, які могли б зайняти корінні іспанці, тому уряду М. Рахоя доводитися балансувати на двох стільцях, на одному з них знаходяться пожертвування корпорацій на життєдіяльність Народної партії, на іншому голоси виборців.
На додаток до зростання популярності ультраправих ідей в суспільстві, нині Іспанія зіткнулася зі значним підйомом сепаратистських настроїв. Ще в 2012 році, коли центральний уряд Іспанії зобов’язав 17 адміністрацій автономних областей вжити антикризові заходи жорсткої економії, активізувалися і прибічники суверенітету Каталонії, провінції на північному сході країни. У її столиці Барселоні пройшла маніфестація за незалежність від Іспанії з участю близько 1,5 млн чоловік. Після чого в регіоні було проведено онлайн голосування, за підсумками якого більше 80 відс. жителів регіону висловилися за проведення референдуму про відділення від Іспанії. Незабаром глава каталонського уряду А. Мас заявив, що референдум про незалежність пройде 9 листопада 2014 року.
Прибічників відділення надихає і те, що відчуваючи підтримку з боку значної кількості громадян регіону, вони вважають, що уряд Іспанії, буде позбавлено Євросоюзом можливості піти на репресивні заходи, і не маючи ніяких важелів дії повинно буде змиритися з волею каталонців. Уряд Каталонії розглядає Євросоюз у даному контексті в якості союзника і інструменту для роботи впливу на центральний уряд Іспанії.
В якості аргументів для відділення прибічники незалежності Каталонії приводять мовні і культурні відмінності автономної області від іншої країни, а також сприятливіший економічний стан в регіоні, хоча це твердження оспорюється багатьма західними економістами.
Варто відмітити, що у разі відділення від Іспанії уряд Каталонії хоче залишити собі членство в Євросоюзі, НАТО і євро як національну валюту, оскільки вважає, що така опіка з боку ЄС піде регіону тільки на користь. Проте такі бажання викликають скептицизм у ряду західних експертів, які упевнені, що у разі відділення Каталонія повинна буде вийти з ЄС без права повторного вступу в короткостроковій перспективі, а також буде позбавлена права залишатися частиною єдиного ринку, входити в Шенгенську зону і використати євро.
У свою чергу більшість іспанців вважають, що сепаратистам слід дати правову відсіч, не прибігаючи до військової сили. Офіційна влада дотримується такої ж позиції. Прем’єр-міністр країни М. Рахой заявив, що уряд не допустити проведення жодного референдуму, результати якого поставлять під питання територіальну цілісність і суверенітет Іспанії, а конституційний суд у свою чергу вже оголосив референдум про незалежність Каталонії тим, що суперечать конституції країни.
Зрештою, варто відмітити, що зростання популярності ультраправих і радикально налагоджених партій відмічене не лише в Іспанії, але і по усьому Євросоюзу. Хтось з європейських політиків сказав із цього приводу, «в травні ми можемо отримати самий «антиєвропейський» парламент в історії ЄС і цей тільки початок».