Євроінтеграція по Дарвіну

.

 

Як ви знаэте в  «Українській правді» була опублікована стаття представника України при ЄС Костянтина Єлісєєва «7 міфів про Угоду про асоціацію між Україною і ЄС». Стаття дуже цікава і повчальна, оскільки пан Єлісєєв явно сам знаходиться в оточенні міфів, в яких йому цілком комфортно.

Євроінтеграція по Дарвіну

Основна характеристика статті – її повна бездоказовість і прагнення представити чорне – білим і навпаки. Особливо чітко це видно в економічних моментах.

Ось, наприклад, Єлісєєв протиставляє великий ринок ЄС відносно маленькому – МС(до речі, одне з небагатьох місць в статті, де наводяться хоч якісь цифри, – чисельність населення). Розчарую – великим є не той ринок, де більше покупців, а той, на якому затребувана українська продукція з високим рівнем додаткової вартості(тобто високотехнологічна, наукомістка). Не потрібно мати дипломатичного досвіду Єлісєєва, щоб знать – Європа таким ринком для України не є. Європа хоче від нас отримувати насіння соняшнику, щоб не виснажувати свої грунти, і дати роботу своїм маслозаводам.

Єлісєєв захоплюється модернізаційними успіхами східноєвропейських країн, що вже є членами ЄС, старанно роблячи вигляд, що не знає про існування терміну «польський сантехнік» і що самі ці сантехніки з’явилися в результаті «модернізації» польського суднобудування, яке зараз практично повністю знищено.

Євроінтеграція по Дарвіну

Втім, шила в мішку не втаїш, і він чесно пише – так, поки Україна «пристосується» до ринку ЄС, буде погано і цілі сектори української економіки загинуть. Але це, мовляв, добре, тому що станеться природний відбір. Здорово міркувати на тему відбору людині, якої цей відбір не торкнеться, а що робити тим мільйонам українців, які втратять в результаті створення ЗСТ з ЄС роботу і взагалі джерела коштів для існування? Адже економічно ослаблена Україна не зможе забезпечувати людей, що зубожіли, а у рамках ЗСТ ніяких соціальних зобов’язань брати на себе не буде(досвід Греції показує, що і для членів ЄС такі зобов’язання вже неактуальні).

Зустрічаються і прямі фальсифікації. Наприклад, Єлісєєв стверджує, що економічна вигода в результаті входження в МС(заперечувати її він не може), мовляв, тільки «плата в обмін на втрату суверенітету України в контексті здійснення власної торгової політики і відмови від курсу на інтеграцію з ЄС», тоді як «Угода про асоціацію з ЄС юридично фіксує політичні гарантії суверенітету, незалежності і територіальної цілісності Української держави».

Ну не можна ж так! Це аргументація на рівні «в городі – бузина, а в Києві – дядько».

МС вимагає відмови від власної торгової політики? Так і у рамках ЗСТ з ЄС вимагатиметься те ж саме : ЗСТ за визначенням – угода про торгову політику. Питання тут не в мірі втрати суверенітету, а в конкретній економічній вигоді. Пише про це і сам Єлісєєв: «Модернізація(як в Польщі? – Прес-служба) за європейським зразком стане нашим юридичним зобов’язанням». А як же суверенітет? Про нього тут не говориться, тому що відмовлятися від суверенітету на користь Європи – добре.

МС вимагатиме відмови від інтеграції з ЄС? Нісенітниця. Просто, на думку обох сторін(і, до речі, самого ж Єлісєєва), членство в ЗСТ з ЄС і МС несумісні. Цю якраз Угоду про асоціацію нам підсовують для того, щоб ми відмовилися, на шкоду власним економічним інтересам, від МС, але не представляючи виразної перспективи повноправного членства в ЄС. Єлісєєв, до речі, чесно визнає, що у рамках угоди про асоціацію ми отримаємо замість горезвісної «європерспективи» визнання нашої «європейської ідентичності».

Угода з ЄС дає гарантії політичній незалежності? Так вони у нас є. Більше того, в контексті «європерспективи» цим і зовсім хвалитися не потрібно, адже членство в ЄС має на увазі істотне урізування незалежності на користь Брюсселю, причому урезиваться буде все більше і більше, бо ЄС прагне стати федеральною державою. У цьому сенсі угода об асоціації і зовсім крок назад у справі євроінтеграції.

Угода про вступ в МС ніяких гарантій політичної незалежності нам не дає просто тому, що ця чисто економічна угода, основ нашої державності що ніяк не зачіпає і рецептів модернізації що не нав’язує. Звичайно, цю обставину можна рахувати і недоліком, але факт в тому, що дві ці угоди в принципі не можна порівнювати, оскільки в одному з них є політична частина(до речі, що обмежує наш суверенітет), а в іншому – ні.

Висновки ж і зовсім приголомшують уяву. На думку Єлісєєва, «Вибір між ЄС і МС – це вибір між очевидним і гіпотетичним, перевіреним і ризикованим. Нам пропонують забути про »цивілізаційний вибір«, про політичну риторику двох десятиліть української незалежності, про зусилля, прикладені на європейському напрямі, і зробити розворот на 180 градусів на користь відносно нового регіонального проекту, до якого у українського суспільства маса питань політичного характеру».

За пунктами:

1) Що вважати очевидним, а що – гіпотетичним, що перевіреним, а що – ризикованим. На мою думку, ЄС, який знаходиться в якнайглибшій кризі(що визнають самі європейці, але Єлісєєв все ж вважає тимчасовими труднощами), це якраз дуже ризиковане вкладення. МС як молодий, активно такий, що розвивається і перспективний проект якраз виглядає очевиднішим. Це навіть не говорячи про характер економічних стосунків України з цими об’єднаннями.

2) Я прекрасно розумію, що професійному дипломатові Єлісєєву буде сумно у разі, якщо його робота на ниві євроінтеграції виявиться безплідною. Проте цей смуток нагадує мені смуток виконроба, який 20 років будував елітний будинок, а тут раптом виявилось, що він знаходиться на зсуві і загрожує рухнути разом з мешканцями. Не його провина, що будинок побудували не там. Але чи потрібно враховувати цей смуток, коли йдеться про життя людей?

3) Мені б все ж хотілося побачити список політичних питань, які є у українського суспільства до МС, а також почути відповіді на питання, які є у українського суспільства до ЄС(деякі з них я позначив). Це занадто важлива тема, щоб згадати, але навіть не пояснити, про що, власне, йде мова.

Найголовніше ж, чого немає в статті, так це посилання на можливість вибору. Так, Єлісєєв постійно переконує, що його стаття спрямована на те, щоб інформувати громадян про реальну ситуацію з інтеграційними проектами(наскільки це так, можете судити самі), але вибору громадянам не залишає. На його освічену думку, у українських громадян є широкий вибір між інтеграційними проектами, але тільки не ціною відмови від асоціації і подальшого вступу в ЄС. Як говорив Генрі Форд : «В салонах моєї фірми ви можете придбати автомобілі будь-якого кольору за умови, що цей колір чорний».

Напевно, саме такий підхід Єлісєєв і інші євроінтегратори вважають повноцінним впровадженням європейських принципів демократії в Україні.

Прес-служба Громадського руху «Український вибір»

Публікації:

Напишіть відгук