Міністр закордонних справ Росії в ході прес-конференції, Москва, 4 квітня 2014 року : Питання: Сергій Вікторович, чи вплинуть сьогоднішні розбіжності по Україні між Росією і західними партнерами на врегулювання іншої не менш важливої світової кризи — сирійської? Сьогодні чутні заклики до скликання третьої женевської конференції, але в той же час тривають атаки бойовиків «Аль-каиди» на мирні міста, у тому числі г.Касаб. С.

В. Лавров: Основні розбіжності, від подолання яких залежить врегулювання кризи, знаходяться усередині України і полягають в нездатності нинішньої київської влади повністю і на основі рівноправ’я проявити повагу до прав усіх без виключення українців, їх свобод, прав національних меншин, проявляти реальну, а не голослівну повагу інтересів усіх без виключення регіонів. Поки ці розбіжності не будуть здолані, не думаю, що криза вийде з нинішньої фази і ситуацію вдасться перевести в політичне русло. Наші позиція і пропозиції відомі: треба займатися не «косметичною», а реальною конституційною реформою і перестати втручатися у внутрішні справи України. Інакше виходить, що Захід узяв на себе роль «вершителя доль» цієї країни, а нинішню владу, повторю, поки не відрізняються особливою самостійністю. Сирійська криза — окрема проблема, що не має ніякого відношення до кризи на Україні, за винятком того, що в обох випадках в різних формах і різними методами були спроби(по Україні — успішні) зміни режиму з активним задіюванням зовнішніх чинників. Не повторюватимуся — на цю тему ми багаторазово говорили. Згоден з Вами, що розгул тероризму набуває таких масштабів, які вже не дозволяють нашим західним партнерам ховатися за відмовку, що Президент САР Б. Асад сам своєю політикою підживлює тероризм. По-перше, це категорично неприйнятно з точки зору усіх прийнятих в СБ ООН рішень, що вимагають відмовитися від виправдання чим би то не було терористичних проявів. По-друге, і ми про це говорили, на саміті в Лох-Ерне в червні 2013 р. лідери восьми держав висловилися однозначно, без яких-небудь ув’язок за те, щоб Уряд САР і нормальна патріотична опозиція об’єднали зусилля у боротьбі з терористами і вигнали їх з Сирії. У нинішніх умовах розмови про те, що «Женеву-3» треба проводити тільки у разі, якщо Президент Б. Асад заздалегідь погодиться піти убік, і тільки тоді вестиметься боротьба з тероризмом, не годяться. Необхідно зробити протидію тероризму безумовним пріоритетом зусиль усіх, хто щиро хоче врегулювати сирійську кризу. Питання: чи Можливе проведення спільного російсько-українського розслідування подій 20 лютого на площі Незалежності в Києві, в ході яких велася стрільба по людях? Чи можлива участь в цьому розслідуванні країн Євросоюзу? Якщо, так, то в якій якості? Чи заявляли європейці про бажання брати участь в подібних заходах? Відомо, що на недавньому неформальному засіданні СБ ООН більше обговорювалися ситуація в Криму і порушення там прав людини, чим факт стрільби під час протестних акцій в Києві. С. В.

Лавров: Події 20 лютого були предметом угоди, підписаної Президентом України В. Януковичем і лідерами тодішньої опозиції А. Яценюком, О. Тягнибоком і В. Кличка і засвідченого міністрами закордонних справ Польщі, Німеччини і Франції. У цьому документі є пункт про необхідність проведення за участю уряду і опозиції спільного розслідування подій 20 лютого, а також попередніх подій. Як Вам відомо, 22 лютого цієї угоди не стало. Принаймні, ті, хто захопив владу на Україні, забули про нього і більше місяця не згадували про такі очевидні речі, як припинення діяльності радикалів, роззброєння незаконних формувань, розблокування будівель, вулиць, площ. Розслідування взагалі відійшло на другий план. Усіх, хто віддавали свої сили за справу «майдану», навіть амністували. Але ось зараз про це згадали, хоча упродовж останніх півтора місяців численні оцінки незалежних експертів про ту подію і том, хто стріляв і де були снайпери, ігнорувалися. Повз вуха пропустили телефонну розмову Міністра закордонних справ Естонії У. Паета з Високим представником ЄС К. Ештон. Зараз раптом спохопилися, за декілька днів як би усі розслідували і оголосили, що вони у всьому розібралися.

Що стосується можливості проведення спільного з російською участю розслідування, то злочини скоювалися не на нашій, а на українській території, ми до цих злочинів не маємо і не могли мати ніякого відношення. Яких-небудь звернень по каналах правових відомств від тих, хто використали події 20 лютого для захоплення влади і конституційного перевороту, ми не отримували.