Міноборони України повідомляє, що війська на сході країни отримали нові артилерійські установки і міномети. Заява прозвучала на тлі завірень Петра Порошенка про швидке припинення вогню. І в цій ситуації жителі бунтівних регіонів вже знають: чим більше розмов про світ, тим інтенсивніше обстрілюватимуть їх будинки, тепер уже з нових знарядь. А людей, загиблих від рук українських силовиків, в Донецькій і Луганській областях вже і так ховають щодня.
Загиблих на вулицях Слов’янська, Краматорська і навколишніх сіл похоронна команда збирає після кожного обстрілу. Стріляють цілу добу, найактивніше — вночі.
Цієї ночі навіть було сильніше, ніж минулою. Ми в підвалі сиділи. Все блищало, все виблискувало. Все вибухало. Це над містом такий жах твориться, що взагалі жити не хочеться. Нас дуже багато тут, будь ласка, хто-небудь вирішите що-небудь. Допоможіть нам, будь ласка. Невже нічого не можна зробити? Слов’янськ вбивають, — кричить мешканка.
Краматорськ в диму. Після ударів артилерії місто горить. На вулицях — згорілі машини. Багато будівель пошкоджені. Є поранені і убиті. Менше, ніж за добу більше десяти мирних жителів загинули.
Щодня нові труни. Тут, в селищі Східному на цьому місці загинули відразу двоє від розриву української міни. Ольга і Володимир Черникови. Подружжя померло в один день. Ось воронка від розриву. Осколки розлетілися по вулиці, посікли огорожі і убили людей, які стояли на вулиці.
Слов’янськ у блокаді. Але люди якось дізнаються новини. Чули, в Києві говорили про мирний план. Розриви снарядів звучать голосніше. Людське горе стало частиною щоденного життя. Як артилерійська стрільба і загибель мирних жителів. Люди ховають своїх сусідів щодня.
Ночами стріляють, людей стріляють. Падли. Йому відірвало ногу, е-мое. Тварюки. Ось тут, у дворі. Ми поїхали рити могилу. Ніколи розмовляти, — говорить житель міста.
Точної статистики немає — кількість загиблих відома тільки приблизно. У кожної похоронної команди свій список.
Учора було, значить, на залізничному вокзалі біля технікуму — три поранених і два убитих. Теж цивільні. Сьогодні ось ми приїхали на Східний. Три убитих, про поранених інформації доки немає. І в місті ще один убитий, — розповідає лікар Віталій Кот.
У блокованих містах і селищах люди виживають, як можуть. Води, ліків і продуктів бракує. Гуманітарна катастрофа. Українські війська стискають кільце блокади.
Європа їх захищає. Легітимний уряд. Який цей уряд, коли людей мирних ні за що, ні про що вбиває, — вважає місцевий житель.
Із Слов’янська і Краматорська виїхало багато біженців. Але десятки тисяч людей залишаються тут. Під бомбардуваннями.
Щодня в страху. Лягаєш спати одягнений. Скрізь усі розбомбили. Неможливо — ні світла, ні води, ні грошей, ні роботи. Нічого. Абсолютно. Ми не знаємо, що нам робити. Ми не виїжджаємо нікуди, ми хочемо на цій землі жити, — говорить мешканка міста.
Слов’янськ, сусідній Краматорськ і найближчі селища постійно піддаються обстрілу. Міномети і гаубиці б’ють і вночі і вдень. Атаки все активніші.